Палац родини Валленбергів-Пахали

Будівлю можна час від часу відвідувати. Варто дочекатися такої нагоди, щоб побачити феноменальні сходи, овальну кімнату з каміном і приміщення, яке в давнину використовувала судноплавна компанія в дусі тих часів.

Дивом слід вважати спасіння вічного палацу XVIII століття між сьогоднішніми вулицями Казимира Великого та Шайнохи (головний вхід із вулиці Шайнохи), адже Ринкова площа та її найближчі околиці були зруйновані вщент.

Батько і син

Будівництво магнатської резиденції пов'язане з величними іменами вічної архітектури ХVІІІ-ХІХ ст. Автором проекту будівлі, побудованої в 1785-1787 роках, є Карл Готтхард Лангханс, один з найвидатніших архітекторів доби класицизму в Європі. Він був уродженцем Каменної Гури і багато років жив у Вроцлаві. Митець є автором планів багатьох палаців, костьолів і громадських будівель на теренах колишньої Прусії, а його найвідомішою роботою є Бранденбурзькі ворота в Берліні. Палац на сьогоднішній вул. Шайнохи повстав як резиденція родини Валленбергів-Пахали.

Через тридцять років план розширення та розбудови резиденції підготував Карл Фердинанд Лангханс, син відомого архітектора. Він не зрівнявся зі славою свого батька, хоча його досягнення вражають – він є автором архітектурного проекту Оперного театру Вроцлава та синагоги « Під Білим лелекою». У 19 столітті будівлю ще кілька разів перебудовували.

Пункт обміну валют, стайні, квартири бібліотекарів

Вхід у будівлю визначає потужний, високий аж на два поверхи портик. Величезне враження справляє сходова клітка. Овальна, з продуманою системою імпозантних сходів, що вели до приватних покоїв, до овальної зали та до кімнат, де розміщувалася обмінна каса та господарське торгове підприємство. Це одні з найкрасивіших і найоригінальніших сходів у Вроцлаві.

У затишній овальній кімнаті зберігся камін з каріатидами по боках, оригінальна ліпнина та плафон із розписом, що зображує алегорію часу, і це унікально, тому що Хронос, який там зображений, зазвичай представлений у творах мистецтва - як сувора людина з косою, а тут - грає на сопілці (але косу теж притримує).

У будівлі досі можна помилуватися оригінальним розташуванням анфіладних кімнат.

Будівля на вулиці Шайнохи окрім функції міської резиденції, була також резиденцією, серед інших, наприклад, транспортно-торговельної компанія та обмінного пункту. Купецькі вози заганяли всередину, там їх розвантажували, а коней відводили до стайні. Деякі з господарських приміщень все ще мають оригінальні меблі та знаходяться у відмінному стані. Тут ви можете побачити, серед іншого стайні з кам'яними яслами.

До 1945 року свої офіси тут мав Commerzbank. Після Другої світової війни будівля перейшла під управління Вроцлавського університету. На протязі кількох десятків років у частині будівлі розташовувалися квартири співробітників університетської бібліотеки. Проте більшу частину будівлі займала адміністрація бібліотеки, тут були кабінети дирекції, склади та спеціалізовані майстерні.

У 2013 році Вроцлавський університет, розпочавши переїзд на нове місце, виставив палац на продаж. Умовами його придбання активно зацікавилися представники родини Валленбергів-Пахали, але зрештою будівлю, вартістю понад 11 мільйонів, так і не купили. Будівля досі належить університету.