Європейська Ніч Літератури

Марта Мельникович • 2022-08-17

Європейська Ніч Літератури / Europejska Noc Literatury у Вроцлаві – це виняткова подія, яка притягує шанувальників літератури з усього регіону.

Це свято читачів, які за один вечір зможуть послухати інтерпретацію прози видатних діячів культури, познайомитися з доброю, новою літературою, а також побувати у таких просторах міста, які часто є недоступні для відвідувачів.

Європейська Ніч Літератури – це проєкт, який реалізовується у багатьох містах континенту та представляє творчість європейських письменників. Європейська Ніч Літератури вперше з’явилася у Вроцлаві в 2013 році в рамках програми Європейської Столиці Культури Вроцлав 2016. Проєкт Європейська Ніч Літератури організовується щороку вісім років поспіль і вже став постійною частиною календаря культурних подій у Вроцлаві, приваблюючи тисячі відвідувачів.

Гаслом 11-ї Європейської Ночі Літератури є „Temat rzeka”, який дослівно перекладається “Тема-Річка” і означає “тема, про яку можна говорити майже нескінченно, дуже широка і багатогранна”. А куратором цьогорічної події є Michał Rusinek.

Кажуть, що люди називали місця, які їх оточували, назвами річок. Лише після цього села та міста, що виникали на берегах річок, отримували назву.

Річки розділяють стару Європу в набагато природніший спосіб, ніж сучасні кордони чи мури. Але річки — це не лише постійні лінії розмежування. Річки привносять рух у те, що є постійним. Вони дають нам іти за їхньою течією, але і чинять опір, коли ми пливемо проти течії. Іноді нагадують нам, що вони є стихією: піднімаються і висихають, викликаючи руйнування та смерть. Але також дають життя - воду і їжу. Вони, як вічні істоти, яких неможливо приборкати. Вони складають кровоносну систему світової тканини. Вони створюють ілюзію вічності або навіть іншого годинника, який відмірює не години, а тисячоліття.

Це символи, топоси, надзвичайно місткі метафори, також і для філософів, які вірять у рух і мінливість. У живописі вони додають пейзажам блиску та ілюзії руху. Однак вони не просто прикраса; вони є невід’ємною, життєдайною та руйнівною частиною світу, до якого ми також належимо. Вони в ньому вічні, ми – лише на мить, хоча наївно привласнюємо собі право бути його господарями.

Програма:

Перон Dworca Świebodzkiego

вхід від вулиці Tęczowej 1

Andrzej Stasiuk

Kroniki beskidzkie i światowe

Оповідання „Rzeka dzieciństwa” i „Dzień w kwietniu”

Читатиме Jacek Beler

Dworzec Wrocław Główny

Сесійна зала, 1 поверх | вул. Piłsudskiego 105

Robert MacFarlane

Podziemia. W głąb czasu

Читатиме Aleksandra Konieczna