Не забути, а пробачити. Як?

Історія Анни (Імена змінені). Зовні наче щаслива сім’я, чоловік юрист за освітою, великий дім, але вдома сварки. Батькам Анна не розповідала, боялась засмутити. Згодом стало гірше, він почав піднімати на неї руку. Жінка подала на розлучення. Пройшов час, вона познайомилася з чесною, порядною людиною, народила доньку. Руслан працював у поліції. Одного разу оперативна група затримала велику партію психотропної речовини. Увечері йому додому зателефонував невідомий. Той примушував віддати наркотики та погрожував. Але слідчий відповів, що не має доступу, та відмовив. Через кілька днів Анна з чоловіком і дитиною вийшли на прогулянку, повз них проїжджав автомобіль, потім різко зупинився, пролунали постріли. Падаючи, Руслан затулив собою рідних. Вона і дочка залишилися живі. Але світ навколо неї “потемнів”.

Після пережитого горя важко залишитися колишнім. Світлі думки та мрії замінюють розпач і злість, спустошеність, бажання помститися, звинувачення. 

Якщо хтось ранить тебе дуже глибоко, — необхідний час, роки, щоб почати про це говорити. Легко спиляти дерево, а скільки зусиль потрібно докласти, вирощуючи його з маленького зернятка, чекати перших плодів та нарешті побачити крону над собою. З болем так само. Життя неможливо повернути. Той, хто це зробив повинен понести покарання, відповісти перед законом, відшкодувати. Потерпілий має отримати компенсацію.

Коли ми сповнені ненависті, вона може нас зруйнувати, жага помсти спотворює людину, запускає механізм насилля на покоління. Занурення у страждання призводить до стресу, вигорання, завдає шкоди емоційному та фізичному здоров’ю. Китайське прислів'я говорить: хто хоче помститися, той копає дві могили. Кажуть “поранені люди ранять інших”. Але чи можна пробачити? Це не значить звільнити від відповідальності за скоєне. Прощення не перетворює постраждалого на жертву, а, навпаки, підкреслює факт травми (інакше вибачати було б нічого), не схвалює вчинок кривдника, а дає змогу прокласти новий початок, звільнити своє життя. Щоб отримати зцілення, потрібно усвідомити, яке велике зло заподіяне. Нам би хотілось, щоб злочинець взяв відповідальність на себе, зрозумів наслідки й ніколи такого більше не повторював. Деякі дії не мають виправдання та не піддаються розумінню і заслуговують найсуворішого покарання.

Прощення не дорівнює — забути, не потребує завжди йти на примирення, а дає свободу від очікування на компенсацію, зцілення. Відчуття болю не пройде одразу, але, як будемо приймати рішення відпустити, — його ставатиме менше.

Історія Анни має продовження. Вона звільнилася від тягаря болі й обрала новий початок. Це змінило її життя і, що є виключенням, долю кривдників.

Пропоную приділити час для себе, усамітнитися або запросити близьку довірену людину, яка може вислухати Ваш біль, запевнити, що Ви не винні у скоєному. Візьміть картки паперу, спробуйте написати або символічно позначити погані речі, які сталися з Вами чи Вашими близькими, опишіть відчуті емоції: лють, образу, самотність, знедоленість, бажання помсти. Подумки перенесіть свій біль на клаптики паперу, вивільніть страждання, принесіть їх до Вищої сили. Згорніть записки та спаліть у попільничці або надворі.

Рішення пробачити — це значить попрощатися, бо Ви втомилися від внутрішньої боротьби, і почати довгий шлях до відновлення.