Конфлікт

Суперечиш собі, бо потрібно виконувати декілька соціальних ролей, які мають розбіжності, несумісні вимоги. Терміново шукати роботу, чи житло, чи соціальну допомогу і що є першочерговим? 

Стан втрати чогось істотного та надважливого, коли людина не має чіткого уявлення про те, що відбувається, не може упорядкувати та прогнозувати події, призводить до “завмирання” емоцій, бажань. Це внутрішній конфлікт. 

Один з одним стикаємося у прихованих і видимих побутових та робочих суперечках. Наприклад, роботодавець помічає перевищення повноважень підлеглим, приховування інформації та зневажливе ставлення до співробітників. Той собі виправдовує це низькою заробітною платою, великим обсягом роботи. Або при встановленні ціни на товар одна мережа аптек конкурує з іншими. Діти пам’ятають казку про двох цапків, що зустрілися на містку, та не змогли розминутися. Суперечки виникають ще у школі при боротьбі за право участі у спортивних змаганнях. Помітно, що у кого більше практики у таких сутичках, той має перевагу, знає реакцію та може припустити відповідь опонента. Загострення може виявити проблеми, і подолання їх сприяє не тільки вирішенню, а й покращенню ситуації в колективі, або на підприємстві. Наприклад, підвищення оплати або умов праці, ремонт обладнання.

У широкому розумінні соціальний конфлікт (conflictus з лат. зіткнення, сутичка, відсутність згоди), це коли людина або група прагне досягти власних цілей шляхом усунення, знищення або підпорядкування собі іншого індивіда чи групи. Це і бажання володіти чужими ресурсами, й може бути спадкова упередженість.

Як поводити себе у конфлікті, який взяти приклад? Для маркетингових моделей соціологи використовують теорію раціонального вибору, у теорії ігор є відомим поняття рівноваги Неша, коли кожен учасник, що змінює стратегію, не виграє, якщо інші учасники не змінюють свою. У криміналістиці свої методи. У діловому світі складають договір, де прописують обов’язки та відповідальність сторін, та застосовують принцип “вигідно-вигідно”.

Щоб почати діалог, потрібно вміти керувати своїми емоціями, уважно, не перебиваючи слухати один одного, задавати питання, ставитися з повагою, не виказувати оцінку та засудження. Для розмови підбирати нейтральну територію. Вам у допомозі стануть звичайні правила етикету. 

Розглянемо, які існують способи вирішення:

• ухилення від конфлікту, або спроба його заглушити, коли причина, якою можна поступитися, незначна або ціна перемоги занадто висока;
• запропонувати участь третьої сторони, як опозиції, як судді, представника влади;
• використати пóступки та пристосування до учасників ;
• метод заохочень;
• встановити deadline, певний момент часу, до якого має бути встановлена домовленість;
• перемовини, пошук рішень, що дозволяє досягти взаємовигідних умов та зберегти стосунки;
• пропозиція взаємодії, потребує часу, але, визнавши загальну мету, можна у процесі досягти конструктивних висновків;
• примушення, тиск на опонента.

Насправді ситуацій та методів набагато більше, і потрібен індивідуальний підхід.

Але конфлікт завжди краще попередити, ніж врегулювати. Властивість його розпізнавати свідчить про культуру спілкування та здатність усувати непорозуміння.