Польські народні танці

Спочатку танці були пов'язані з обрядами, традиціями та святами. Національне вбрання, характерне для кожного регіону Польщі, характеризує його самобутність та унікальність. Коли танці від простих людей набули національної популярності, вони стали називатися “народовими” та увійшли до урочистих церемоній світських балів. Шляхетні жінки одягали елегантні сукні з жакетом “контушок”, а чоловіки - яскраві мундири або жупани. Одні для полонезу і мазурки, краков’яка, інші - для куявяка та оберека. На святах прості селяни одягали зручні просторі шаровари, а дівчатам пасувала пишна спідниця та біла блузка під вишиту жилетку, прикрашена червоним намистом.

Назва мазур походить від мазурів, жителів центральної Польщі, що між Лодзю та Білостоком. Темп танцю помірний на ¾ з відбиванням ритму на два і три. Чуттєвий та виразний, провокаційний. До речі, офіційний гімн Польщі з 1927 року марш Домбровського, є в ритмі мазурки. Твір, що оповідає історію любові до рідного краю, був написаний Юзефом Вибицьким у 1797. 

Куявяк, сільський танець з регіону Kujawy, повільний на ¾, ліричний, сентиментальний, сповнений емоцій, у ньому розповідається історія кохання. Куявяк виконується легко, делікатно та ніжно, як вальс.Своєю історією сягає ХІХ століття та популяризований у національному масштабі.

Оберек, від польського “обертання”, танок у вихорі, ритмічний на ⅜, швидкий, динамічний, з характерними акцентами, з обіймами, підйомами танцівниці, часто виконується після куявяка. Раніше ці три танці виконували разом з наростаючим темпом. Сьогодні мазур танцюють окремо, а ліричний куявяк поєднують з динамічним обереком.

Полонез, бальний танець розміру ¾, є ходою пар, та нагадує урочисту процесію з елементами поклонів і поворотів, які згодом утворюють уявний тунель із куполом рук, який розкривається наприкінці. Традиційний для польського випускного балу. Набув популярності за династії Ягеллонів XIV - XVI, в період найбільшого розквіту та впливу Польського королівства на європейські держави. Серед відомих полонезів є музичні твори Огінського, Шуберта, Шопена, Богдановича, Монюшко.

Краков'як може поєднувати спів і танець, родом з Краківської землі. Танок у Кракові на площі виконують під звуки труби. Спочатку його виконували тільки чоловіки, у ньому присутні елементи військового танцю. Сюжет заснований на історії про татарську навалу, один з персонажів, Ляйконик виконує танок татарина. У парі чоловіки танцювали без зброї і мали пасок із брязкальцями. Танок на 2/4 має швидкий темп, пульсівний ритм, наповнений легкими й пластичними стрибками, елементами галопу, має потрійний притуп, приставні кроки. Зараз народний варіант краков'яка виконується парами. Цей танець був популяризований у кінці XVIII сторіччя у часи Войцеха Богуславського, польського режисера, артиста і педагога, завдяки опері та балету.

Регіональний танок Верхньої Сілезії трояк танцюють чоловік з двома дівчатами. Він складається з двох частин, повільної та швидкої й веселої. Трійки починають танцювати, згодом пришвидшують танок, обмінюються партнерами, та з притопами й зі сплесками виконують кружляння.

Ці танці походять від простих людей сільської місцевості, але вони набули такої популярності, що потрапили в салони та шляхетні двори по всій Польщі та навіть за її межами.

Сьогодні Польща продовжує розвивати народні традиції. Неподалік Вроцлава, дітей та молодь заохочують до національної культури у танцювальному колективі Dlugołęka, за адресою м. Długołęka, вул. Шкільна, д. 40 (вхід з вулиці Сонячна). Новий набір в групи розпочнеться наприкінці вересня.